Ці стіни і вікна
пам’ятають учнів, які сідали за парти далекого 1897 року. Приміщення цієї школи
збудовано за ухвалою і на кошти Охтирського земства.Тут нині шкільна їдальня і
бібліотека.
Народна пам’ять чітко зберігає імена перших
учителів-подвижників, що вчили сільських дітей грамоти. Це відставний офіцер
царської армії Марко Синиця, котрий і
осліпнувши, продовжував навчати допитливу дітвору. Левко Ставицький, доки
будувалася школа, не гаяв часу і вчив дітей, як кажуть, «на дому». Тому школа
знаходилась у будинку, взятому в оренду на 6 років у Данила Жили. Вчилися у ній здебільшого діти заможних селян.
Потім до моменту побудови нової школи і відразу
після закінчення війни до 1967 р. діти навчалися, крім старої школи, у 3-х
будинках, мешканці яких в свій час були розкуркулені.
Пристосоване приміщення,
в якому навчалися діти.
З початку 20-х років нашого століття у школі працював прекрасний педагог І. У. Жадан разом
з дружиною Марією Охрімівною. У кінці 20-х на початку 30-х років інше подружжя -
Іван Йосипович та Марія Прокопівна Левченки, віддаючи тепло сердець допитливим
дітям, залишило по собі добрий слід.
Подружжя Левченко Іван Йосипович та Марія Прокопівна (крайні
справа вгорі) з колективом учнів початкових класів, 1929 р.
В 1932 р. в Пологах почала діяти семирічка. У
цей же час відкрились початкові школи у хуторах Жили і Корабельське.
Після Левченка І. Й. нетривалий час директором
школи працював Григоренко. Затим директорував Саєнко Андрій Андрійович
(приблизно до 1935 р.)
Під його мудрим
керівництвом свої знання та життєвий досвід предавали дітям такі педагоги:
Гвоздак Юрій Іванович, вчитель молодших класів; Паламарчук Мотря Никонорівна,
вчитель георгафії; Бугайчук Анна Іванівна, викладач української мови та
літератури (у 1937 р. її через підозру у злочинах проти Радянської влади забрав
"чорний ворон"); Колотенко Дарія Іванівна, вчитель молодших класів;
Юдіна ( на жаль, пам ять стерла дечиї імена),
вчитель німецької мови; Прядко Василь Портфилович, вчитель фізики і
математики, вів гурток струнних інструментів.
Заняття струнного
оркестру, 1934-1935 н. р.
Саме в ці роки будувалася нова
двоповерхова школа. Керував будівництвом прораб Кобзар Петро. З розповідей
старожилів дізнаємося, що цеглу на другий поверх заносили так званою «козою» -
спеціальний пристрій для носіння цегли на плечах.
Немає коментарів:
Дописати коментар